На кордоні Мазур і Курпського краю між містечками Хожеле та Опаленець стоїть високий, покритий похилим дахом будинок.

У травні 1930 року президент Ігнацій Мосцицький увійшов всередину будинку через напівкруглі двері, що зараз відчинені  навстіж дітьми, які граються. У той час над входом виднівся напис «Прикордонний пост Хожеле», а на балюстрадах балконів, прикрашених зеленню, висіли портрети президента та гасло «Кордон охороняється!». Цей кордон існував вже тоді добрих кілька сотень років і навіть І світова війна не змінила його.

У 1920 р. на плебісциті, проведеному на Мазурах, Вармії та Повіслі Польща зазнала вражаючої поразки. Понад 90% виборців висловилося за приналежність до Німеччини. І все ж у п’яти селах, що лежать над Віслою і сьогодні утворюють одне село Яново, історія склалася інакше. Завдяки рішучості його мешканців поляки отримали більшість голосів і тут був створений єдиний польський анклав на Повіслі, поєднаний з «континентальною» частиною країни тільки поромною переправою до Гнева.

Цей сухопутний острів завдовжки вісім кілометрів і півтора кілометри завширшки, населений у 1931 році шістьмастами поляками та дев’яноста німцями, в міжвоєнному періоді романтично називався Малою Польщею або Янівською Республікою.

На північ від Янова, в Білій Ґурі, де шлюзи, що нагадують готичні замки, розділяють Віслу та Ногат, до війни зустрічалися кордони Польщі, Східної Пруссії (Німеччини) та Вільного міста Гданськ/Данциг. Там, на пласких як стіл надвіслянських Жулавах, кінець ІІ світової війни був одночасним кінцем історії її колишніх мешканців: поляків, голландських менонітів, німців. На цій нічиїй землі зустрілися приїжджі з усіх кутків Другої Речі Посполитої.

- Ми, двадцяти-, тридцятилітні, тобто третє покоління післявоєнних поселенців, є водночас першими, хто намагається з повним переконанням сказати про себе: ми – жулав’яни, віднайти свою ідентичність, – розказує Каміла Зєнтек із Історичного жулавського парку. – Через сімдесят п’ять років після закінчення війни, мабуть, настав час без жалю за втраченим минулим озирнутися навкруги і сказати: «Ми вдома».