Сілезія та Заолжя
Кордон: 1. Сілезія: Польща – Німеччина; 2. Заолжя: Польща – Чехословаччина (від березня 1939 р. Протекторат Чехії та Моравії)
Нині: 1. Польща; 2. Чехія
У Сілезійських Рептах (пол. Repty Śląskie) стовп з вигравіруваною «версальською» датою на висоті цоколя немов стародавній обеліск кидає тінь на колишній кордон, що, звиваючись Сілезією, розділяв будинки, вулиці, міста, копальні та людей. Цей зрощений і етнічно перемішаний людський тигель спершу був зламаний навпіл новоствореною штучною прикордонню лінією, а потім стертий німецько-совєцькою навалою.
Після проголошення Польщею незалежності копальня «Макошови» в сьогоднішньому місті Забже опинилася на території Німеччини, проте кордон проходив точно вздовж паркану копальні і головний вхід до неї одночасно став пунктом перетину самого кордону. Оскільки з 4600 членів бригади 3600 проживало в Польщі, то гірникам, які йшли на роботу, доводилося щодня перетинати державний кордон.
У 1945 р. росіяни поводилися з копальнею «Макошови» так само, як і з усією Верхньою Сілезією, тобто як із захопленими, «трофейними» землями. Совєцькі визволителі вчиняли масові зґвалтування, грабунки та вбивства, а десятки тисяч мешканців Верхньої Сілезії були депортовані вглиб Росії. Лише в 2015 р. в Битомі на 70-у річницю цих драматичних подій було відкрито перший пам’ятник верхньосілезької трагедії.
***
На найновішу історію Тешинської Сілезії вплинула ріка Ольза, яка в об’єднаній Європі з’єднує Чехію та Польщу, але більшу частину ХХ ст. вона розділяла Тешинську Сілезію на польську та чеську, тобто Заолжя.
У 1910 р. на території Заолжя мешкало близько 70% поляків. У 1920 р. перед наступом більшовиків на Варшаву чехи ціною створення сухопутного коридору для постачання зброї із Заходу змусили Польщу погодитися вийти з національного плебісциту та розділити Радою амбасадорів Тешинську Сілезію, Спиш та Ораву, що було невигідно для поляків. Зі свого боку в 1938 р. Польща, скориставшись послабленням Праги після мюнхенської конференції, зі зброєю повернула собі спірні території. Хто мав рацію в цьому конфлікті, історики сперечаються й донині.
У 2011 р. 7,8 процентів мешканців Заолжя визнали себе поляками, тобто двадцять вісім тисяч осіб. «Ґорольські Свято» (пол. „Gorolski Święto”) – то данина польськості Заолжя. Щороку на початку серпня Міський лісок в невеликому Яблунькові (чеськ. Jablunkov) наповнюється фольклорними колективами не лише з Заолжя та Польщі, а й з усієї Європи та навіть інших континентів. Протягом трьох днів тисячі людей танцюють, співають і гуляють до світанку, святкуючи свою регіональну ідентичність.
В 1917 р. батько Яна Сивого з Заолжя тримав її в кишені біля серця, коли в нього влучила куля російського солдата.
Зигмунт Пьотровські тоді дивом вибрався на поверхню.
Вранці 1 вересня 1939 р. на прилеглий німецький прикордонний пост відбувся псевдонапад, влаштований нацистами, який був одним із кількох десятків інцидентів, що мав на меті виправдати агресію Німеччини в Польщі.
Батько Анни був одним з десяти тисяч верхньосілезців, депортованих углиб Росії: «Тато помер на зворотному шляху від виснаження у вагоні для худоби поблизу Люблінця. Менш ніж за п’ятдесят кілометрів від рідного дому. Тіло викинули десь поблизу колії. Ми навіть не могли ані попрощатися з ним, ані гідно поховати його».
Колишній потрійний стик кордонів Польщі, Німеччини та Чехословаччини. Сьогодні на польсько-чеському кордоні.
У 30-х роках ХХ ст. це місто мало власну ратушу, броварню, кіно, а також банк і налічувало понад 20 тис. мешканців, зокрема 70 % поляків. У результаті післявоєнного безконтрольного видобутку вугілля місто буквально провалилося під землю.
Для поляків так зване «Жвірковіско» було у 30-х роках символом зв’язків Заолжя з Батьківщиною. У 1940 р. німці знищили мавзолей і браму з написом «Жвірко та Вігури старт до вічності».
