Забутий у Польщі роман авантюриста, шпигуна та контрабандиста Серґіуша Пясецького «Коханець Великої Ведмедиці» про життя контрабандистів на польсько-совєцькому кордоні в Ракові під Мінськом сьогодні переживає в Білорусі своє відродження, стаючи натхненням для пробілоруської і антилукашенківської контркультури. Гітарист культового панк-рок гурту «N.R.M.» Піт Павлов якраз записує рок-альбом «Зброя, золото, жінки», натхненний «Коханцем…», і пише сценарій художнього фільму про життя на справжньому Дикому Сході. А його колега, художник Фелікс Янушкевич, керує в Ракові приватною галереєю-музеєм альтернативного мистецтва, присвяченій Пясецькому, забираючи відвідувачів у справжню магічну подорож часами й життям контрабандиста. 

Однак білоруське пограниччя принесло в світ не тільки авантюристів, а й героїв і злочинців. Наприкінці ХІХ ст. в садибі в Налібоцькій пущі в польській дрібношляхетській родині Дзержинських на світ народилося кілька братів. Під час ІІ Світової війни Казімєж і його дружина Люччі співпрацювали з Армією Крайовою, і в помсту німці спалили весь маєток Дзержинських, а подружжя розстріляли. Владислав був ординатором нинішньої лікарні ім. Барліцького в Лодзі, видатним неврологом і полковником Польського війська. В 1942 році він був страчений під час найбільшої публічної екзекуції району Країни Варти. Фелікс, який помер у 1926 році, не дожив до всіх цих подій. Однак саме він, як творець Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією і саботажем – ВЧК – і один із найбільших злочинців, мав записати прізвище Дзержинських на сторінках історії. У 2004 р. за розпорядженням президента Александра Лукашенка садибу Дзержинських було відновлено та створено музей-санктуарій Кривавого Фелікса, де щороку складають присягу нові функціонери КДБ.

Після солдат з Корпусу охорони пограниччя, які охороняли кордон від контрабандистів і Совєтів, у лісі лишилася захованою висока, кількаповерхова бетонна вежа командування гарнізону КОП «Людвиково».

«Польські офіцери приїжджали до села на автомобілях і говорили нам, дівчатам, щоби ми заскакували до них покататися», – сміється зі своїх спогадів Ольга Савена з сусіднього села Будча.