top of page

Литва

 

Кордон: Польща – Литва

Нині: Литва

Містечко Турмонт, розташоване на трасі залізниці Санкт-Петербург–Варшава, – це найбільш північно-східний плацдарм польськості в Литві. Від Віленського краю, де проживає багато поляків, воно відрізане густими лісами, які оточують десятки озер Браславського пасма. Місто Висаґінас перебуває в тіні Ігналінської атомної електростанції, для потреб якої його збудували. Це місто заселене переважно росіянами, з часу закриття електростанції у 2009 році воно переживає свій занепад. 

 

«Висаґінас – це поселення інженерів, які можуть розщепити та зрозуміти атом, але не можуть розщепити та зрозуміти людські душі», – говорить Алекс Уразов, сидячи в кімнаті, повній дивних масок, футуристичних карабінів, кібернетичних кінцівок. Це місце – створена ним у Висаґінасі художня комуна «Точка», яка має дати молодим мешканцям міста надію на інше життя.

 

Тим часом поляки, які століттями жили в навколишніх селах Польщі, навряд чи помітили і  повстання, і занепад електростанції. «У роки мого дитинства Республіка Польща ще доходила сюди, – каже Флоріан Шалкштет. – Збудували електростанцію, зараз її закривають, а я сиджу на тому самому місці, де народився в 1927 році. Нічого не змінилося. Мої діти та онуки розмовляють литовською мовою. Я її не знаю, бо не мав ані можливості, ані потреби. Майже століття минуло, а світ мене не помітив. Напевно, тому я так багато пережив».

***

На іншому кінці Литви сотні паломників проходять міст через ріку Мяркіс в містечку Варена. Ріка ділить цей регіон на два окремі світи. Той, що залишився позаду, заселений майже виключно литовцями, а Віленський край, який тягнеться під ногами, заселений польською меншістю.   

До початку війни кордон між Другою Річчю Посполитою та Литвою пролягав цим шляхом. Ця молитовно-співоча процесія щороку вирушає з Сувалок, щоби після десяти днів подорожі дістатися до Вільнюса.

Її організовують салезіяни з Сувалок, але беруть участь паломники з усієї Польщі. Вони марширують мережаними льодовиковими полями та лісами, долаючи тридцять кілометрів на день і наближаючись до Острої брами, де хочуть віддати шану не тільки Богоматері, а й полякам Віленського краю.

На чолі процесії поряд із хрестом і Богоматір’ю також несуть два прапори – польський і литовський. «Ми приходимо до Литви як гості, а вони господарі. Про польсько-литовський діалог говорять багато, але пишномовності політиків, візитів чиновників і міжнародних конференцій недостатньо для побудови справжнього примирення. Найважливішим є досвід особистої зустрічі. Погляд одне одному  в очі та розуміння, що цей литовець або цей поляк – це така ж людина як і я, хоч ми й говоримо різними мовами», – розповідає ксьондз Томаш Пелшик.  

 
bottom of page