Великопольща
Кордон: Польща – Німеччина
Нині: Польща
Початок 1919 р. у Великопольщі був надзвичайно бурхливий. Поляки ловили вітер змін у вітрила, використовуючи свій історичний шанс. Великопольські повстанці досягали несподіваних успіхів, а німецька влада, паралізована програною війною та приводом комуністичної революції, не могла їм протистояти. Зрештою, Великопольське повстання виявилося одним з небагатьох переможних польських повстань за незалежність. В результаті майже всі польські землі до поділу були приєднані до Польщі, яка відроджувалася.
Зовсім по-іншому склалася доля села Сьвентно (пол. Świętno), яке в безладді повстанських боїв оголосило про незалежність у січні 1919 р. як Freistaat Schwenten. Тобто як Вільна держава Сьвентно (пол. Wolne Państwo Świętno). Після 218 днів ефемерного існування Вільна держава Сьвентно добровільно приєдналася до Німеччини. Потім цю історію охоче використовувала гітлерівська антипольська пропаганда, а Сьвентно повернулося до складу Польщі лише в 1945 р., коли остаточно завершився весь довоєнний світ Центральної Європи.
На Зеленому ринку в місті Всхова, що на пограниччі Нижньої Сілезії і Великопольщі, стоїть невисокий пам’ятник «На пошану загиблих, вбитих і висланих зі східних прикордонних земель Другої Речі Посполитої в 1939–1945 роках». Тих, хто пережив волинські погроми, після війни вивезли до Всхови, що раніше знаходилася зі сторони німецького кордону. З вигорілого безлюдного села до вигорілого безлюдного містечка. Зі східних околиць Другої РП на західний рубіж ПНР (Польської Народної Республіки). Ніби вони завжди лишалися на узбіччі Польщі. Німці відійшли, прийшли волиняни.
Однією з тих, хто вижив, була пані Антоніна Токаж: «До війни нікому би на думку не спадало бажати зла сусідові, зятю, шваґру, однокласниці або подрузі. Адже нас теж врятували українці. Якби сусід не прибіг, не застеріг, то ми би не встигли сховатися в стодолі. Він ризикував, бо якби натрапив на тих бандитів, то за допомогу полякам йому теж би горло перерізали. Тоді все людське нутро випливало на поверхню. Коли хтось був добрим, то чинив благородно, а коли злим – то поводився жорстоко. А злість, ненависть, заподіяну кривду пам’ятаєш довше. Ніхто ніколи не вибачився перед нами».
Антоніна Токаж померла за кілька місяців після нашої розмови, взимку 2020 року.
На цій першій станції з польської сторони кордону зупинялися потяги, що мчали з Парижа через Берлін до Варшави і далі, аж до Москви.
Місто було збудовано з нуля після того, як німці втратили залізничний вузол у Збоншині, який дістався Польщі.
Після Першої світової війни Піла була включена до складу Німеччини.
Позен-Західну Пруссію було сформовано з територій Великопольщі та Померанії, які не повернулися до Польщі.
«У самому Сьвентно залишився один німець. Тихий, спокійний, він намагався нікому не кидатися в очі».
Пастор Гегеманн став президентом, бургомістр Генрик Дрешер – міністром внутрішніх справ, а лісовий інспектор Карл Теске – міністром війни.
Дуже багато поляків, які пережили Волинську різанину, вчинену українськими націоналістами, приїхало сюди після війни.
«На пошану загиблих, вбитих і висланих зі східних прикордонних земель Другої Речі Посполитої в 1939–1945 роках».
Якби вона зустріла бандерівців, то мала би відкупитися нею від смерті.
