Великопольща

 

Кордон: Польща – Німеччина

Нині: Польща

Початок 1919 р. у Великопольщі був надзвичайно бурхливий. Поляки ловили вітер змін у вітрила, використовуючи свій історичний шанс. Великопольські повстанці досягали несподіваних успіхів, а німецька влада, паралізована програною війною та приводом комуністичної революції, не могла їм протистояти. Зрештою, Великопольське повстання виявилося одним з небагатьох переможних польських повстань за незалежність. В результаті майже всі польські землі до поділу були приєднані до Польщі, яка відроджувалася.    
Зовсім по-іншому склалася доля села Сьвентно (пол. Świętno), яке в безладді повстанських боїв оголосило про незалежність у січні 1919 р. як Freistaat Schwenten. Тобто як Вільна держава Сьвентно (пол. Wolne Państwo Świętno). Після 218 днів ефемерного існування Вільна держава Сьвентно добровільно приєдналася до Німеччини. Потім цю історію охоче використовувала гітлерівська антипольська пропаганда, а Сьвентно повернулося до складу Польщі лише в 1945 р., коли остаточно завершився весь довоєнний світ Центральної Європи.    
На Зеленому ринку в місті Всхова, що на пограниччі Нижньої Сілезії і Великопольщі, стоїть невисокий пам’ятник «На пошану загиблих, вбитих і висланих зі східних прикордонних земель Другої Речі Посполитої в 1939–1945 роках». Тих, хто пережив волинські погроми, після війни вивезли до Всхови, що раніше знаходилася зі сторони німецького кордону. З вигорілого безлюдного села до вигорілого безлюдного містечка. Зі східних околиць Другої РП на західний рубіж ПНР (Польської Народної Республіки).  Ніби вони завжди лишалися на узбіччі Польщі. Німці відійшли, прийшли волиняни. 
Однією з тих, хто вижив, була пані Антоніна Токаж: «До війни нікому би на думку не спадало бажати зла сусідові, зятю, шваґру, однокласниці або подрузі. Адже нас теж врятували українці. Якби сусід не прибіг, не застеріг, то ми би не встигли сховатися в стодолі. Він ризикував, бо якби натрапив на тих бандитів, то за допомогу полякам йому теж би горло перерізали. Тоді все людське нутро випливало на поверхню. Коли хтось був добрим, то чинив благородно, а коли злим – то поводився жорстоко. А злість, ненависть, заподіяну кривду пам’ятаєш довше. Ніхто ніколи не вибачився перед нами». 
Антоніна Токаж померла за кілька місяців після нашої розмови, взимку 2020 року.

Залізничний вокзал у місті Збоншинь, західні ворота ІІ РП.
Залізничний вокзал у місті Збоншинь, західні ворота ІІ РП.

На цій першій станції з польської сторони кордону зупинялися потяги, що мчали з Парижа через Берлін до Варшави і далі, аж до Москви.

press to zoom
Місце біля дороги неподалік від міста Збоншинь, де колись знаходився кордон.
Місце біля дороги неподалік від міста Збоншинь, де колись знаходився кордон.
press to zoom
Будівля польських прикордонників.
Будівля польських прикордонників.
press to zoom
Вокзал у місті Збоншинек.
Вокзал у місті Збоншинек.

Місто було збудовано з нуля після того, як німці втратили залізничний вузол у Збоншині, який дістався Польщі.

press to zoom
Пам’ятник великопольським повстанцям з Маргоніна, які підірвали міст через Нотець.
Пам’ятник великопольським повстанцям з Маргоніна, які підірвали міст через Нотець.
press to zoom
Мурал Великопольського повстання, створений футбольними вболівальниками з міста Піла.
Мурал Великопольського повстання, створений футбольними вболівальниками з міста Піла.

Після Першої світової війни Піла була включена до складу Німеччини.

press to zoom
Колишнє місце перебування влади Позен-Західної Пруссії у Пілі, сьогодні це школа поліції.
Колишнє місце перебування влади Позен-Західної Пруссії у Пілі, сьогодні це школа поліції.

Позен-Західну Пруссію було сформовано з територій Великопольщі та Померанії, які не повернулися до Польщі.

press to zoom
Прикордонний стовп перед музеєм у Пілі. В міжвоєнний період тут діяло консульство РП.
Прикордонний стовп перед музеєм у Пілі. В міжвоєнний період тут діяло консульство РП.
press to zoom
Великопольща.
Великопольща.
press to zoom
Генрик Лях, який у 1946 р. прибув на покинуті німцями терени колишнього пограниччя:
Генрик Лях, який у 1946 р. прибув на покинуті німцями терени колишнього пограниччя:

«У самому Сьвентно залишився один німець. Тихий, спокійний, він намагався нікому не кидатися в очі».

press to zoom
Костел у селі Сьвентно, в якому пастором був Еміль Густав Гегеманн.
Костел у селі Сьвентно, в якому пастором був Еміль Густав Гегеманн.
press to zoom
Колишня корчма Вольфа, де була проголошена незалежність Вільної держави Сьвентно.
Колишня корчма Вольфа, де була проголошена незалежність Вільної держави Сьвентно.

Пастор Гегеманн став президентом, бургомістр Генрик Дрешер – міністром внутрішніх справ, а лісовий інспектор Карл Теске – міністром війни.

press to zoom
Будинок Пастора – президентa Гегеманнa.
Будинок Пастора – президентa Гегеманнa.
press to zoom
Колишній пасторський будинок, а згодом президентський палац.
Колишній пасторський будинок, а згодом президентський палац.
press to zoom
Інтер’єр пасторського будинку.
Інтер’єр пасторського будинку.
press to zoom
Закритий залізничний віадук поблизу Сьвентно.
Закритий залізничний віадук поблизу Сьвентно.
press to zoom
Місто Всхова, яке належало Німеччині до 1945 р.
Місто Всхова, яке належало Німеччині до 1945 р.

Дуже багато поляків, які пережили Волинську різанину, вчинену українськими націоналістами, приїхало сюди після війни.

press to zoom
Пам’ятник у Всхові.
Пам’ятник у Всхові.

«На пошану загиблих, вбитих і висланих зі східних прикордонних земель Другої Речі Посполитої в 1939–1945 роках».

press to zoom
Пані Антоніна Токаж, яка вижила у Волинській різанині.
Пані Антоніна Токаж, яка вижила у Волинській різанині.
press to zoom
Золота п’ятирубльовка, яку пані Антоніна носила вшитою у своєму комірці під час різанини.
Золота п’ятирубльовка, яку пані Антоніна носила вшитою у своєму комірці під час різанини.

Якби вона зустріла бандерівців, то мала би відкупитися нею від смерті.

press to zoom
Щоденник, до якого пані Антоніна записувала свої дитячі спогади про різанину.
Щоденник, до якого пані Антоніна записувала свої дитячі спогади про різанину.
press to zoom
1/1