Три ріки
Кордон: Польща – Румунія – СССР
Нині: Україна
У цих трьох прикордонних ріках відображається історія Другої Речі Посполитої: від її народження до трагічного кінця. 17 i 18 вересня 1939 року лімузини з президентом, найвищими представниками польської держави та генералами проїхали мостом над Черемошем в Кутах, якого сьогодні вже не існує. За ними тяглося військо та колони цивільних, які опинились перед лицем совєцької агресії і шукали притулку в Румунії. 20 вересня на непозірній вулиці міста Кути, повній дір у своїй поверхні, загинув Тадеуш Доленга-Мостович, автор «Кар'єри Никодима Дизми» та «Професора Вільчура». Однак на трагічний міст президент Ігнацій Мосцицький приїхав не з Варшави, а з села Долішнє Залуччя, також розташованому над Черемошем, де в маєтку, що належав родині Ярузельських-Кшиштофовичів, він провів на батьківщині останню ніч. Сьогодні в цьому маєтку знаходиться сиротинець для дітей з інвалідністю, в якому роками проводили служіння польські та українські Сестри милосердя з сусіднього Снятина.
У селі Залуччя Черемош залишає кордон і, біжучи ледь помітними хвилями передгір’я Карпат, через кілька десятків кілометрів тоне у водах Дністра. На іншому боці крутого схилу каньйону, в майже петльовому вигині річки розташувався славетний довоєнний курорт Заліщики. Пропаганда ПНР наполегливо повторювала, що саме сюди до Румунії тікали представники найвищої польської влади у вересні 1939 року. Розкішний курорт добре узгоджувався з баченням розпусних капіталістичних кровопивців, які залишають свій народ у часи випробувань.
Колишній румунський кордон закінчується приблизно за сімдесят кілометрів на схід від Заліщиків у Фортеці Святої Трійці на роздутому мисі в розвилці Дністра та ріки Збруч, що тече з півночі. У міжвоєнний період на перехресті річок з’явився стик трьох кордонів: польсько-румунсько-совєцький, від якого, звісно, не лишилося найменшого сліду. Над Збручем тяжіє фатум прикордоння. З першого поділу Польщі ріка визначала кордон між Річчю Посполитою Обох Народів і Австрією, після ліквідації Польщі – між Росією та Австрією, а в ХХ столітті – між Другою Річчю Посполитою та СССР. Навіть сьогодні в межах однієї держави вона становить ментально-культурний кордон між західною та центральною Україною. Біля її витоків закінчуються яри Поділля та починаються ліси Волині.
Сестри милосердя (Шаритки) зі Снятина допомагають найбільш нужденним.
Саме тут президент Ігнацій Мосцицький і найвищі представники влади ІІ РП залишили Польщу, дізнавшись про совєцьку агресію проти Польщі 17 вересня 1939 р.
Лікар Аполінарій Тарнавський створив тут санаторій, який називають «лічницею народу».
Підйом о шостій ранку, гімнастика, водні процедури, сонячно-повітряні ванни, дихальні вправи, прогулянки босоніж, рекомендована безм’ясна дієта.
З коштів Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна в рамках проекту «Світ карпатських троянд».
У дитинстві пережили вбивства місцевих поляків українськими націоналістами.
Президент Ігнацій Мосцицький провів тут свої останні дні в Польщі.
A сьогодні їхню роль перейняли волонтерки Деполь.
Тут проводяться заняття з реабілітації для дітей з інвалідністю.
У результаті певних обставин після 1945 р. жінки не виїхали до Польщі та залишилися в Україні.
«Ми лишилися самі та мусили собі якось радити».
Українка Марія Верещук із ностальгією згадує часи, коли на вулицях Заліщиків вирувало життя та люди ходили на тінисті та сонячні пляжі на Дністрі.
Пізніше Казімєж Пуласький став героєм війни за незалежність Сполучених Штатів.
Former tripoint of the borders of Poland, Romania and the USSR.