Волинь

 
 
 

Кордон: Польща – СССР

Нині: Україна

 

Мальовничий каньйон Случа, що відходить за браму волинського Полісся, у міжвоєнний час заслужив назву Надслучанської Швейцарії. На північ від нього тягнуться величезні площі лісів і боліт, а на південь – пологі пагорби та яри Волинської височини. Пані Яніні Домбровській із села Сівкі (пол. Siwki) виповнилося 90 років і вона донині розмовляє прекрасною польською мовою, згадуючи часи, коли солдати Корпусу охорони пограниччя дислокувалися в сусідньому селі Левачі. Бабуся дивом пережила те, що сталося після вересня 1939 р. – терор, підготовлений німецькими, російськими та українськими націоналістами, і сьогодні вона є однією з останніх польських мешканок цих територій.   

У результаті масових вбивств, здійснених за підтримки частини місцевого українського населення українськими націоналістами, пов’язаними із Українською повстанською армією (так званими «бандерівцями»), на Волині загинуло 60 тис. людей. У подібних етнічних чистках в Східній Галичині, тобто в тернопільському, львівському та станіславському воєводствах, загинуло щонайменше 25 тис. осіб, а в люблінському і поліському воєводствах – від 10 до 20 тис. Загалом у результаті систематичних погромів у 1943–1944 роках життя втратило близько 100 тис. поляків, а також українців, які рятували своїх польських сусідів або відмовлялися брати участь у вбивствах. 

 

Як згадувала пані Софія, українка з села Тесів: «Одного вечора до нас теж бандерівці прийшли і кажуть брату: «Ходім, підеш з нами на екскурсію». Він на них подивився і відповів, щоби дали йому спокій, бо він нікого вбивати не буде. Вони зміряли одне одного поглядом, мить видалася жахливою. Але відпустили, залишили нас і самі в ніч пішли. У нашому селі мешкало кілька польських родин. Вони були хорошими людьми, ми допомагали одне одному. Їх вбили нізащо. Так само як і батьків мого чоловіка».

І все ж Александер і Вікторія Радіца зі Здолбунова доводять, що незважаючи на трагічну історію на Волині, примирення можливе. Подружжя очолює загін «Волинь», який спирається на довоєнні традиції. Більшість скаутів має змішані корені, але всі повинні володіти принаймні двома мовами.

– Цей загін спирається на традиції співпраці між нашими народами. Таких прикладів в історії не бракує, потрібно лише трохи пошукати. – Александер на одному подиху перераховує постаті та події, які доводять, що польсько-українські союзи були можливі та приносили відчутні результати. Від великого гетьмана литовського Костянтина Острозького, який розгромив москалів під Оршею на початку XVI ст., до лідера Української Народної Республіки Симона Петлюри та його союзу з Юзефом Пілсудським проти більшовиків у 1920 р.

Яніна Домбровська з села Сівкі на Волинському Поліссі.
Яніна Домбровська з села Сівкі на Волинському Поліссі.

Під час війни німецькі пацифікації, вбивства, вчинені «бандерівцями» та прихід Совєтів.

press to zoom
Знаменитий ліцей у Кременці, відомий як Волинські Афіни.
Знаменитий ліцей у Кременці, відомий як Волинські Афіни.

Юліуш Словацький, один з польських національних поетів відвідував його в XIX ст.

press to zoom
Надслучанська Швейцарія.
Надслучанська Швейцарія.

Поворот ріки Случ відокремлює Волинську височину від боліт Волинського Полісся.

press to zoom
На Волині.
На Волині.
press to zoom
Краєвид Волинської височини.
Краєвид Волинської височини.
press to zoom
Ріка Случ.
Ріка Случ.
press to zoom
«Німці та українські націоналісти такі були спраглими до вбивств. Вони вбивали поляків і одне одного
«Німці та українські націоналісти такі були спраглими до вбивств. Вони вбивали поляків і одне одного

«Вони нічого не досягли, а тільки пролили невинну кров. Врешті-решт росіяни їх усіх прогнали, аж у вухах вітер свистів».

press to zoom
«Я хотіла би просто спокійно жити, як мої діди на цих поліських болотах. По-своєму».
«Я хотіла би просто спокійно жити, як мої діди на цих поліських болотах. По-своєму».

«Чим глибше в болотах, тих безпечніше. Тільки дика природа приносить розраду».

press to zoom
Місце після польського цвинтаря в Людвиполі.
Місце після польського цвинтаря в Людвиполі.
press to zoom
Символічна могила трьох польських родин, вбитих під час Волинської різанини.
Символічна могила трьох польських родин, вбитих під час Волинської різанини.
press to zoom
Пантеон пам’яті Української повстанської армії (УПА) в урочищі Гурби.
Пантеон пам’яті Української повстанської армії (УПА) в урочищі Гурби.

У 1944 р. тут відбулася одна з найбільших битв між УПА та Совєтами. Однак ніде немає інформації, що до 1943 р. тут існувало польське село, знищене українськими націоналістами.

press to zoom
Спогад про світ перед Другою світовою війною:
Спогад про світ перед Другою світовою війною:

«Поляки та українці жили в злагоді. Між нами не було ненависті».

press to zoom
Волинські дороги.
Волинські дороги.
press to zoom
Ольга Руй: «Прийшли переплутали все в головах молодих хлопців, щоби ті почали вбивати сусідів».
Ольга Руй: «Прийшли переплутали все в головах молодих хлопців, щоби ті почали вбивати сусідів».

Ольга росіянка, від народження живе в Острозі, що колись розташовувався на польсько-совєцькому пограниччі. Вона з сумом згадує часи, коли Волинь була домом для багатьох різних народів.

press to zoom
Церква на Волині.
Церква на Волині.
press to zoom
Олександр і Ліліана Серотинські: «У 1941 р. солтис усіх попередив, що німці спалять наше село».
Олександр і Ліліана Серотинські: «У 1941 р. солтис усіх попередив, що німці спалять наше село».

«Він був поляком, але не розрізняв, хто від польської матері, хто від української».

press to zoom
Руїни замку в прикордонному місті Корець.
Руїни замку в прикордонному місті Корець.
press to zoom
Волинські дороги.
Волинські дороги.
press to zoom
Мама пані Магдалени після війни потрапила до містечка Всхова, що на заході Польщі.
Мама пані Магдалени після війни потрапила до містечка Всхова, що на заході Польщі.

Під час подорожі нам вдалося віднайти сліди історії її родини на Волині.

press to zoom
Ольга Гордичук, мама Магдалени, народжена перед війною в селі Тесів на Волині.
Ольга Гордичук, мама Магдалени, народжена перед війною в селі Тесів на Волині.
press to zoom
Софія Гордичук: «Ми навіть не уявляли, що вона живе десь там у Польщі після війни».
Софія Гордичук: «Ми навіть не уявляли, що вона живе десь там у Польщі після війни».
press to zoom
Село Тесів.
Село Тесів.
press to zoom
Укріплення польської «Лінії Соснковського».
Укріплення польської «Лінії Соснковського».

В одному з таких бункерів після героїчної битви, яка тривала багато годин, в оточенні Совєтами загинув підпоручник Ян Болбот разом з усім своїм підрозділом.

press to zoom
Віра прибула на Волинь лише після війни.
Віра прибула на Волинь лише після війни.

На совєцькій Україні вона пережила геноцидний Великий голод, штучно створений Сталіним у 30-х роках, який забрав мільйони життів.

press to zoom
Харцери загону «Волинь».
Харцери загону «Волинь».

Перед пам’ятником битви з росіянами за незалежність Польщі під селом Костюхнівка.

press to zoom
Польсько-українська дружба.
Польсько-українська дружба.
press to zoom
1/1