Кашубщина
Кордон: Польща – Німеччина
Нині: Польща
Взимку 1920 р. у віддаленому кашубському регіоні Ґохи відразу після завершення Великої війни розпочалася мала «кілкова війна». Причиною конфлікту стало розчарування мешканців села Борови-Млин рішенням міжнародної комісії, яка визначала кордони. Коротко кажучи, місцеві кашуби хотіли бути в Польщі, а потрапили до Німеччини. Тому вони почали викопувати стовпи, встановлені геодезистами, і самостійно пересунули кордон, який не спирався тут на жодні природні перешкоди, нещадно звиваючись посеред густих лісів і піщаних полів.
У 1939 р. агресія III Рейху на Польщу стерла колишній кордон, а кашуби стали жертвами спершу німецької, а потім в 1945 р. – совєцької жорстокості. Чоловіків масово вивозили до Сибіру, а жінок ґвалтували.
- Мій свекор, Антоні Шредер, був довоєнним діячем Спілки поляків у Німеччині та одним з організаторів походу на Битів, – розказує Анна Шредер. – У 1929 році близько трьохсот поляків організували маніфестацію, вимагаючи приєднання битомської землі до Польщі. Вони теж хотіли мати свою «кілкову війну». На жаль, їхній опір не приніс жодних результатів, а нацисти цього не забули. Після початку війни Антоні був заарештований і страчений на гільйотині. Його тіло кремували, а прах розвіяли в невідомому місці. Німці люблять порядок, тому надіслали свекрусі вишукане свідоцтво про проведення екзекуції. Вона знала, що повинна боятися німців, але не росіян, визволителів. Однак для Совєтів кожен, хто жив у Рейху, був гітлерівцем. Коли вони перетнули колишній кордон Другої Речі Посполитої, то йшли від села до села і по черзі брали чоловіків із кожної родини. Коли в свекрухи забирали сина Зигмунта, брата мого чоловіка, то вона вибігла до солдат, розмахуючи отим посвідченням з Берліна. Свекруха пояснювала, що Зигмунт – корінний поляк і що її чоловік, його батько Антоні Шредер, за польську Кашубщину віддав життя. Однак військовий тільки відштовхнув її, а на документ навіть не поглянув. Зигмунта вивезли до Сибіру. Він повернувся додому лише за кілька років. Йому й так дуже пощастило, що вижив.
Після війни на околиці Битова прибули переселенці з центральної Польщі – поляки, вислані зі східних воєводств Другої Речі Посполитої, і нарешті, українці, виселені в 1947 р. в рамках операції «Вісла». Так народилася оця кашубська Вавелонська вежа.
Легенду про дику яхту, демонічне полювання на душі злочинців сьогодні знають лише найстарші кашуби.
Чорні літери в два рядки: «Версаль 28.6.1919», «П» з одного боку і «Д» з іншого.
Біло-червоні кілки та молоді липи як пам'ять про місце, де кашуби боролися за пересунення лінії кордону.
До війни батько Янінa Пажонткі-Ліпіньськa був інкогніто на засіданні NSDAP і там вперше почув про плани війни з Польщею.
Сьогодні житловий будинок.
Вдома вони розмовляли польською, німецькою та кашубською мовами.
З південно-східної Польщі в рамках операції «Вісла», організованої польською комуністичною владою.
Колишня євангельська церква, в якій у XVI ст. читав проповіді Шимон Крофей – автор найдавніших збережених пам’яток кашубською мовою.
З одного боку кашубки в народних костюмах, з іншого – українці в яскраво-червоних вишиванках.
Go to link